Сиджу я на одинці Плачу, ридаю Бо тебе лиш одного Я на світі кохаю Плачу, ридаю І повільно згасаю Бо знаю Що тебе вже немаю. Зранку до ночі Сиджу на могилі Квітку-троянду тримаю І все на зорі споглядаю І згадую колись, те наше кохання Безумне й палке Й слізьми вкрите до краю Сиджу, плачу, ридаю І нарешті помираю Нарешті стрінемось з тобою На тому всіті неземному!